«Золотий Пармен»: на шляху відродження втрачених традицій

Яблучний сік «Золотого Пармену» став переможцем  п’ятого  міжнародного  професійного дегустаційного конкурсу напоїв «Best Drink». Для керівника  ФГ «Золотий Пармен» М.І.Мисника результати конкурсу, що проходив у столиці,  були цілковитою несподіванкою.  А яким величезним  було здивування учасників зібрання, коли дізналися, що сік, який визнаний найкращим,  вироблено у фермерському  господарстві, що  у маленькому поліському містечку. 

У  чому  ж секрет успіху? Мабуть, не тільки у технології  його виробництва,  а й у тому,  що  сік нашого виробника  – стовідсотково натуральний,  екологічно чистий, без  цукру і  жодної хімії.  Скажете, такого  зараз не буває. Буває. Адже  фермерське господарство «Золотий Пармен» уже тривалий час працює у напрямку  вирощування органічної продукції,  а це означає,  що  вся золотопарменівська продукція не знає  ні хімічних та мінеральних добрив, ні хімічних засобів захисту рослин. Микола Ілліч прагне відродити справжнє, чесне сільське господарство, яким воно було за наших батьків. Без хімії, а тільки з любов’ю та грамотним ставленням до землі. І хоче, аби українці споживали екологічно чисті продукти

У пошуках правильного шляху

Перш ніж говорити про  виробництво  екологічно чистого та смачного соку,  повернімося до того, звідки брало свої витоки  бажання керівника фермерського господарства  піти дорогою  органічного  руху. Усе сталося  тоді,  коли Микола Ілліч взяв в оренду людські паї, аби   зайнятися  сільськогосподарською діяльністю.  Але відразу виникла дилема -   яким шляхом піти: віддати перевагу традиційному  вирощуванню  сільськогосподарської продукції із застосуванням хімічних засобів  та відразу  почати заробляти  на землі гроші, чи, може,  започаткувати щось нове.  І саме міжнародна конференція  з органічного виробництва сільгосппродукції,   яку проводили  в Києві фахівці із Швейцарії  та на  яку  випадково був запрошений і Микола Ілліч,  дала  йому відповідь на запитання, а що  ж робити на тій землі.

- Ідея із вирощування органічної продукції  мене дуже захопила, - розповідає керівник «Золотого Пармену». -  Побув на конференції,  поспілкувався  з  людьми із Швейцарії, Голландії, Італії  і зрозумів:  якщо у них виходить, то чому б і нашому господарству не піти  шляхом органічного руху.  Адже людство у своєму розвитку зайшло дуже далеко. Це і добре, і погано. Адже чим ми харчуємося, чим годуємо своїх дітей? На прилавках магазинів  - продукція, яка  є небезпечною для здоров’я людини. Бо у гонитві за врожайністю, валом   продукції  більшість сільгоспвиробників  застосовує  багато хімії. А все  це  негативно впливає на здоров’я нації.

До землі – з любов’ю

Фермерське господарство «Золотий Пармен» ставку ж робить  на вирощування  органічної продукції, тобто екологічно чистої, без всякої хімії. Уся діяльність  господарства підпорядковується  європейським стандартам,  постановам Євросоюзу, які диктують,  що можна застосовувати,  а чого ні, вирощуючи органічну продукцію.

- Щоб зрозуміти,  чим відрізняється  традиційне  землеробство від органічного, треба   усвідомити, що підхід до землі має бути зовсім іншим.  Бо земля  -  це живий організм,  і з нею треба спілкуватися, як із живою, -  переконаний Микола Ілліч. –   У грунті багато живих організмів,  кожен з яких  виконує свою роботу. І якщо їм не заважати, то все стане на свої місця. Традиційне землеробство своєю глибокою оранкою, внесенням хімічних та мінеральних добрив,  використанням  хімічних засобів захисту росин -  пестицидів та гербіцидів -   виснажують грунт, убивають землю.  Гублять її і величезні  площі  кукурудзи та соняшнику. У гонитві за врожаєм і прибутками  забувають, що  земля – жива.  З традиційним господарюванням ми навряд чи колись реанімуємо землю.

 У «Золотому Пармені» землю не орють,  хоча це допускається  нормами органічного руху. Її дискують,  обробляють поверхневий шар, не глибше 6-7 сантиметрів. Чому відмовилися від оранки?

- Щоб не чіпати біоту, дати їй можливість розвиватися, -  розповідає  Микола Ілліч. -  Адже у біоті є мікроорганізми, які пов’язані з киснем і які не пов’язані. Коли ж ми оремо землю, то бактерії, які дихають киснем,  опиняються внизу, їм не дають дихати, а ті бактерії, що обходилися без кисню,  вивернулися на поверхню і ми, виходить,  їх «убиваємо» киснем. У результаті отримуємо просто місце для вирощування культури, а не родючий грунт.

Не знає золотопарменівська земля і  хімічних та мінеральних добрив. Тільки  органічне – сидерат – зелену масу певної культури, яка живить землю. Ще одне з правил органічного виробництва -  земля не повинна бути відкритою,  а тому і до посіву основної культури і після збирання урожаю сіють сидерат (бобові культури, зокрема, люпин, а також жито,  редьку олійну, гірчицю).

Дотримуються в господарстві  і чіткої сівозміни, адже це також запорука   і правильного  землеробства, і врожайності. У позаминулому році господарство  отримало сертифікат на землю, який свідчить про те, що вона готова  до вирощування  органічних культур, а  торік  чотири види продукції:  гречка, рижій, яра пшениця, люпин  - отримали статус органічних.

Що  ж росте на полях  «Золотого Пармену»? Традиційні культури: люпин, жито, пшениця, гречка, гірчиця біла, соя. - Цього року вперше спробували виростити органічним методом і картоплю, -  хвалиться Микола Ілліч.  -  Посадили всього 30 соток ,   чітко дотримувалися всіх  європейських норм. Була,  щоправда,  проблема колорадського жука. Використовували  біологічні препарати, які дозволені органічним рухом.

Проблеми органічного виробництва

В Україні господарств, які займаються  вирощуванням органічної продукції, не так вже й багато. На Чернігівщині - всього чотири.  Займаються органічним рухом  здебільшого не фахівці,  а люди, які  просто прагнуть розвивати чесний та натуральний продукт і популяризувати здорове харчування серед українців.

- Чому не фахівці? Бо наша вища школа готує спеціалістів традиційного землеробства, яким  потім важко відійти від загально прийнятих догм і зрозуміти суть органічного руху, - каже керівник  фермерського господарства.

Проблема і в тому, що  в Україні немає техніки, знарядь для  органічного обробітку землі.  Кожен  сам собі щось вигадує, запозичує в іноземців, бо в нашій країні все націлене на традиційне землеробство.

- У країнах Євросоюзу органічний рух підтримується. Є грошова підтримка і від Євросоюзу, плюс  кожна держава  своїм виробникам  надає певні пільги. У нас же  ні матеріальної підтримки, ні наукової. Кожен вариться, як-то мовиться, у власному соку, -  каже Микола Ілліч.

Продукція екологічно чиста, а збут слабкий

Ринок органічної продукції  в Україні ще не зовсім сформований. Виробники  постачають  продукцію за прийнятною вартістю, а  покупець у магазині бачить високі ціни, бо посередники теж хочуть заробити.  Вихід з цієї ситуації Микола Ілліч бачить у створенні  фермерських магазинів, де виробник напряму може продавати свою продукцію, а покупець  має можливість  отримати всі відповіді на питання і переконатися у тому, що їсти натуральний продукт  - корисно і безпечно  для здоров’я. 

Та поки що «Золотий Пармен» у пошуках  серйозних покупців.

- Увесь люпин ми експортуємо  до Німеччини, а от гречку німці не люблять, - розповідає Микола Ілліч. – Хоча  ми виробляємо  гречку зелену, гречку пропарену, гречане борошно,  крупи із зернових культур. А  також  маємо гречку, жито та ячмінь для пророщування.  Люди, які дбають за своє здоров’я, споживають пророщене зерно, бо це –  величезна скарбниця вітамінів. 

Порівнюючи з  «хімічною» продукцією, органічна дещо дорожча. І це відлякує людей. Але ж не треба забувати, що вона  натуральна,  а споживання хімічного рано чи пізно призведе до втрати здоров’я.  Та про нього згадуємо, коли вже захворіємо.

-  У європейських країнах є цілі супермаркети, де продається лише  органічна продукція. Там держава дбає за здоров’я нації, а  у нас усе навпаки, - каже  виробник органічної продукції. - Годуємо народ чим попало, граємося у якісь тендери на  харчування  у школах та інтернатах, і подаємо на стіл дітям  невідомо  що і при цьому хочемо, аби вони були здоровими.  Хотілося, щоб  наша продукція реалізовувалася і в районі. Хотілося, щоб  хоча б  діти  пили та їли   натуральне, а не хімічне.

Сік, зі смаком дитинства

Один з потужних напрямків діяльності  «Золотого  Пармену»  - садівництво.   Власного саду мають 23  гектари. Вирощують елітні  сорти яблук за новими прогресивними технологіями.  А два роки тому  у господарстві  був створений цех з  виробництва соків натуральних прямого віджиму.

Який це сік прямого віджиму неосвітлений, нам пояснив Микола Ілліч.

- Усі соки поділяють на три групи. На першому місці – соки-фреші, або свіжо віджаті, на другому -   соки  прямого віджиму.  При цій технології овочі чи фрукти  подрібнюють,  віджимають, сік  пропускають  через  тканину грубої фільтрації і   піддають  низькотемпературній пастеризації.  Температура повинна бути не менше  і не більше  82 градусів, бо саме за такої температури  можна вбити всі патогени і при цьому залишити  максимум вітамінів і корисних речовин.

І третя група соків – це ті, що стоять на прилавках. Вони виготовлені  з концентрату, мають різні добавки, замінники, стабілізатори, щоб і колір був, і смак приємний.  Тож такий сік важко назвати натуральним.

Наш місцевий виробник робить соки з чистої сировини,  без будь якої хімії . Адже використовують  тільки власну сировину, вирощену  за  органічною технологією і перевірену на якість. 

Отож усе, що дала природа, все у тому соку.    І це не просто красиві слова, реклама золопарменівського напою. Це, дійсно, так. І цьому є ряд підтверджень.  Аби перевірити, чи відповідають вимогам нормативної документації натуральні яблучні соки, Микола Ілліч з власної  ініціативи  подав свою продукцію  до дегустаційної комісії  центру стандартизації та метрології в Чернігові.  Фахівці, дегустуючи напої, не знали,  де чий сік,  і приємно говорити про те, що сік «Золотого Пармену» набрав найбільшу кількість балів. Він був найкращим.

Найкращим він став і на міжнародному професійному  дегустаційному конкурсі напоїв «Best Drink». Хоча на перемогу навіть і не сподівалися, їхали, як кажуть, себе показати, на інших подивитися.  Але факт лишається фактом. Яблучний сік прямого віджиму неосвітлений  нашого виробника   визнаний цьогоріч  найкращим.  Купити його можна у магазинах «Золотий Пармен» у Коропі та Риботині. Є він і у спеціалізованих магазинах Чернігова та Києва, деяких ресторанах, навчальних закладах.

Почали також виготовляти у господарстві  і  яблучно-морквяний та яблучно-гарбузовий соки.  Є ще одна важлива деталь у виробництві соку, про яку не можна не згадати. Це упаковка. Виготовлення її запозичили в австрійців. І зветься вона “Baginbox”,  що в перекладі  - мішок у коробці.  Сік пакується у герметичний асептичний пакет і потім у картонну коробку.  У чому  цінність такої  упаковки?   У мішечках з краником, який не дозволяє повітрю  проникати  в середину пакету, завдяки чому  сік після першого відкриття  може зберігатися цілий місяць. Продумали виробники соку навіть про утилізацію  упаковки. Вона  з картону, який може розкладатися у грунті і використовуватися як добриво.

Тож нехай вас не лякають   чималі трилітрові чи п’ятилітрові пакети із золотопарменівським соком.  Він не зіпсується, і смакувати ним ви зможете всією родиною довго.  І якщо ви ще не скуштували його, обов’язково скуштуйте. Сік, справді, дуже смачний, нагадує смак дитинства. Та головне, що він екологічно чистий.  Тож пийте сік «Золотого Пармену» і будьте здорові! Цього понад усе прагне керівник фермерського господарства.  Заради здоров’я всіх людей   «Золотий Пармен»  вирощує і пропагує  органічну продукцію, смачну і корисну.

 Людмила ВЛАСКО.

Фото автора.

Читати 1868 разів Останнє редагування П'ятниця, 26 вересня 2014 06:59

Останні новини

fermer

 Сучасний фермер. Трішки про нас

.