«Золотий Пармен»: з любов’ю до людей, з любов’ю до землі

Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!.. –
Ці поетичні рядки, що належать перу Івана Франка, з часу їхнього написання, а саме із кінця XIX століття і до сьогодення – як маніфест найціннішому скарбові нашого народу – рідній родючій землі, яка споконвіків нас годує, дарує нам і здоров’я, і наснагу, і життєві сили. Однак людина не має права залишатися в боргу перед своєю годувальницею: недоопрацювання, а тим більше недбале, необдумане ставлення до неї повертаються людям, відбиваються на рівні та якості нашого з вами життя, життя наших нащадків. Земля, яка слугує для вирощування тієї чи іншої продукції є живим організмом. Ось основа філософії Миколи Ілліча Мисника. Розуміння цієї істини разом з науковим підходом торують шлях до вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції. А здорова їжа – це, в свою чергу, одна зі складових довгого і щасливого життя людини.
Фермерське господарство «Золотий Пармен», керівником якого є Микола Ілліч, уже тривалий час працює в напрямі вирощування органічної продукції. Від традиційного відрізняється воно відсутністю застосування хімічних, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин – гербіцидів, пестицидів − та інших препаратів. Сільськогосподарську продукцію, вирощену таким способом, можна назвати абсолютно чистою, адже вона не містить залишків «хімії». До того ж, шкідливі речовини не забруднюють довкілля, ґрунти. І вода не страждає від засилля «прогресивних» технологій.

Переоцінка цінностей

Сьогодні в розпорядженні фермерського господарства – понад 600 га землі, частину цієї прощі займає яблуневий сад. Цього року такі культури, як гречка, рижій, яра пшениця, люпин отримали статус органічних. Взято напрямок на сертифікацію саду, і вже зараз «парменівські» яблука екологічно чисті, сік, який виробляється із плодів, вважається найчистішим в Україні, класу «Преміум». В його складі – лише яблука і більше нічого, він на 100% натуральний. Його можна придбати в магазинах «Золотий Пармен» у Коропі та Риботині, є він і у спеціалізованих магазинах Чернігова та Києва, деяких ресторанах, навчальних закладах. Цього року господарство розпочне виготовляти органічне гречане борошно цільнозернового помелу. В перспективах на наступний рік – виготовлення органічної олії з рижію, кукурудзи та сої. Уже укладений контракт на поставку люпину за кордон, тобто продукція господарства отримала європейське визнання. Звісно, те, що є зараз – примножувалося поступово, крок за кроком. І цінний досвід не брався нізвідки: його породжували здобутки тих, хто вже попереду у справі органічного виробництва, а також власні прорахунки та проблеми…
− Спочатку було 68 га землі, потім уже 120, − розповідає Микола Ілліч. − Паї, що ми взяли в оренду, до цього тривалий час не оброблялися, мінеральні добрива не вносилися. Окультурили землю. Викорчували деревця, які там насіялися, і зрозуміли, що землю цю і ми не будемо забруднювати.
Були часи, коли ніхто, займаючись сільським господарством, не застосовував мінеральних добрив. Тоді і картопля, і цибуля, й інша городина, а також молоко, м’ясо – все було натуральним. Однак із розвитком суспільства відбулася інтенсифікація виробництва, тепер уже і дрібні фермери, і великі землевласники намагаються вирощувати культури за інноваційними технологіями, застосовуючи і мінеральні добрива, і хімічні засоби захисту рослин. У погоні за прибутком виснажується земля, непоправної шкоди зазнає довкілля. Врешті, дійшло до того, що уже надзвичайно важко знайти натуральні продукти харчування, без «єшок», без всього цього… Із розумінням, без перебільшення, критичності ситуації, поступово господарством було вирішено відмовитися від застосування мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, щоб отримувати екологічно чисту органічну продукцію.
Та не все виявилося так легко, як здавалося на перший погляд. Просто відмовитися від застосування мінеральної «їжі» для ґрунту було замало. Органічна продукція – це більше, ніж «своє натуральне», до неї надзвичайно високі вимоги. Не можна сьогодні вирощувати традиційну продукцію із застосуванням «хімії», а завтра – органічну. Варто зазначити, що і домашню їжу не можна назвати органічною, адже, наприклад, щоб молоко чи м’ясо справді було таким − треба щоб тварина харчувалася рослинами, вирощеними на чистій землі, без мінеральних добрив, стимуляторів росту тощо.

На шляху до органічності
Перехідний період від «традиційного» до «органічного» розтягується на багато років. Робляться спеціальні дослідження ґрунтів, навколишнього середовища, способу ведення господарства і ще багато чого іншого. В Україні для цього є спеціальний сертифікаційний орган.
Окрім цього, є й інші перепони на шляху у виробника органічної продукції. Перша – законодавча. Якщо Європа уже сповна користується перевагами та властивостями органічної продукції – то в Україні до минулого місяця не було навіть закону, який би регламентував діяльність у цій сфері. Відповідний документ був підписаний президентом 3 вересня, однак в дію він ще не вступив. Не передбачається в ньому і жодних преференцій виробникам такої продукції, але хоча б буде зрозуміло, чим керуватися у виробництві, щоб вона не була поза законом.
Інша проблема – висока вартість органічної продукціїё відповідно, нижчий рівень попиту на неї, ніж хотілося б. В європейських країнах різниця ціни на традиційну та органічну продукцію складає від 15 до 30%, у нашій країні − це ціле цінове «провалля». Це пояснюється тим, що зараз на ринку такої продукції мало, але достатньо охочих на цьому заробити. Інша справа – це національний менталітет: навіщо вирощувати екологічно чисту продукцію, якщо можна внести мінеральні добрива і отримувати багатші врожаї? Ще одна перепона полягає в тому, що не кожен фермер може бути готовим до того, що деякий час потрібно буде працювати не лише без прибутку, а можливо навіть і зі збитками. Виготовлення органіки потребує часу та терпіння, а стрімке падіння перед повільним підйомом пережити можуть не всі.

796LJNMKO50

Роботи не припиняються ніколи
Основа органічного виробництва − дотримання сівозмін. «Золотий Пармен» спочатку ішов цим шляхом інтуїтивно, потім уже зав’язалися контакти з науковцями із Чернігова, Сум та столиці. На сьогодні фермерське господарство підтримує стосунки з виробниками органічної продукції з багатьох областей України. В нагоді стали і міжнародні тематичні конференції. «Дивлячись, як працюють за кордоном, хочеться робити не гірше, а навіть краще. Хочеться і себе не обдурювати, і споживачів, особливо дітей», − ділиться думками Микола Ілліч.
А от у справі боротьби зі шкідниками і закордон ніякий не треба. Використовується забуте старе, відоме з давніх-давен: цибулю сіяли з морквою, щоб цибуляна муха не могла ласувати своїм улюбленим харчем, у саду висівали гречку, щоб на деревах було менше шкідника. Звісно, на великих площах робити подібні речі важче, а на маленьких – і цікаво, і потрібно.
Мінеральні добрива з успіхом замінюються природними: гній-перегній, продукти переробки каліфорнійського черв’яка, сидеральні добрива. Після збирання врожаю робота в полі не припиняється. Настає час висіву сидеральних культур (тобто тих, які будуть слугувати зеленими добривами). Пізніше все дискується, органічна сировина вкладається в ґрунт, виходять органічні добрива. Зелена маса за зиму перегниває, з’явиться і вуглекислий газ, і інші компоненти для росту рослин на наступний рік. На різних полях в якості сидерату використовуються люпин, вика, жито, гречка, редька чи гірчиця. Головне – земля не має простоювати, втрачаючи вологу; в ній постійно мають відбуватися певні процеси за участі дрібних гризунів, комах та мікроорганізмів.
Микола Мисник по праву вважає себе послідовником Героя України Семена Антонця, який займався органічним виробництвом на рідній Полтавщині ще з початку 90-х. Сьогодні він виготовляє справжню органічну продукцію, яка користується шаленим попитом. «Це найчесніше, що може бути, через це не соромно дивитися людям у вічі. Ми намагаємося вчитися в нього, залучати досвід, щоб колись повторити його подвиг, − розповідає фермер. – Бачимо, що з року в рік стан ґрунтів покращується. Отже, ми на правильному шляху».

Олена Маслєнікова, фото автора

Читати 892 разів Останнє редагування П'ятниця, 31 січня 2014 14:10

Останні новини

fermer

 Сучасний фермер. Трішки про нас

.